Tanda-tanda umum metode kinesiterapi saat ini meliputi aktivasi otot-otot non-perforasi melalui penggunaan hak-hak khusus yang tidak bermoral. Elemen kunci dalam proses klinis adalah diagnosis lesi non-perforasi yang tepat. Karena kurangnya alat diagnostik yang andal, metode pengobatan ini kurang efektif karena pengaruhnya yang terbatas pada   mekanisme inisiasi dan perkembangan penyakit. Melalui proses ini, seringkali dimungkinkan untuk mengobati bukan penyebab perubahan pada sistem tulang-otot, melainkan konsekuensi dari perubahan tersebut - hernia interspinal, koksartrosis, mialgia, dan TIK. Selain itu, pendekatan pengobatan ini bersifat komprehensif, yang membatasi cakupan vikoristan mereka.

Перш ніж розпочати лікування з використанням методів кінезітерапії доцільно провести глибоку кінезіологічну діагностику та корекцію, з метою включення в роботу непрацюючих м'язів і лише   після цього приступити до виконання кінезітерапевтичних вправ.

В іншому випадку будуть напружуватися тільки здорові і сильні групи м'язів і відповідно відбуватиметься їх тренування. А слабкі залишаться на тому ж рівні і ще більше буде поглиблюватися м'язовий дисбаланс - в кінцевому випадку він призведе до прогресування наявної патології, а також велика ймовірність появи нових захворювань опорно-рухового апарату. Реанімація та включення в роботу слабких і непрацюючих м'язів процес тонкий і глибокий, через це потребує спеціальних знань, і в першу чергу лікар має володіти методами кінезіології.

Загально прийнято, що фізкультура і спорт зміцнюють кістково-м'язову систему і є надійними профілактичними засобами захворювань суглобів та хребта. Це далеко не так, спеціалізовані тренування та виконання циклічних навантажень якраз і приводять до функціональних порушень опорно-рухового апарату і  формування м'язового дисбалансу. Тільки якісна кінезіологічна діагностика та корекція порушень кістково-м'язової системи як єдиного цілого, дозволить виявити першопричину функціональної слабкості м'язів і вибрати вірну схему лікування.

Всі м'язи взаємопов'язані і порушення їх функціонування  в одному з відділів тягне за собою неадекватне функціонування всього кістково-м'язового комплексу. Якщо є м'язова дисфункція, то формується неоптимальний руховий стереотип і в результаті одні м'язи стають функціонально слабкими, а інші компенсаторно перевантажені і починають боліти.

В цій ситуації надзвичайно важливо встановити причину  функціональної слабкості м'язів з метою включити їх в роботу. Це дасть можливість усунути перенавантаження м'язів, які виконували компенсаторну функцію і зняти больовий синдром. В результаті коротшання перенавантажених м'язів вони стають причиною контрактур суглобу і больових відчуттів. Діагностика ускладнюється тим, що біль може мігрувати, оскільки  компенсаторно в процес можуть бути включені різні м'язи. Це є свідченням того, що ліквідація м’язового дисбалансу – це виключно індивідуалізований процес. Очевидно індивідуальними будуть і програми лікування та реабілітації, а відповідно і набори фізичних вправ. Слід зауважити, що м'язовий дисбаланс - це стан, при якому м'язи, які повинні знаходитися в рівновазі по силі і по співвідношенню довжин, виявляються за цими параметрами різні.

На порядку денному стоїть завдання підвищення ефективності лікування хвороб кістково-м'язової системи за рахунок холістичного (інтегративного) підходу до лікувального процесу, що дає можливість забезпечити розширення дії на патогенез розвитку цих захворювань та розширення сфери використання методу лікування. Поставлена задача вирішується Системою інтегративної кінезітерапії  об’єднанням комплексної кінезіологічної діагностики, корекції та кінезітерапевтичного впливу на організм пацієнта.