15жов

Лікування гонартроза

Гонартроз — дистрофічне ураження колінного суглоба (витончення гіалінового хряща) є поширеним захворюванням. Після пораження тазостегнового суглоба гонартроз можна поставити як за тяжкістю, так і по частоті на друге місце. За статистикою захворюваннь гонартроз становить до 53% серед всіх захворювань колінного суглоба.

Анатомо-біомеханічні особливості колінного суглоба значною мірою відрізняються від особливостей тазостегнового суглоба. Він не покритий м'язами, рухи в ньому відбуваються в одній площині, він відрізняється підвищеною реактивністю та поліцентричностю обертання осі суглоба. Колінні суглоби чітко реагують на статичні та функціональні порушення в тазостегнових і гомілковостопних суглобах. Значно частіше, ніж тазостегновий, колінний суглоб піддається травматизації (пошкодження зв'язок, менісків, внутрішньосуглобові переломи).

Що стосується патогенезу гонартроза, то відносно механізму розвитку можна сказати наступне. Пошкоджуючі фактори (причинні) викликають порушення трофічних процесів у суглобі через регіонарні нервово-судинні утворення, дисфункція яких неминуче призводить до артрозу. Іншими словами, пускових механізмів може бути багато (травма, інфекція, інтоксикація, будь-який інший стресовий фактор). Патогенез ж носить загальні риси, що і пояснює досить типову клінічну і рентгенологічну картину захворювання та стадійність його розвитку.

Патологічні процеси в суглобах при артрозі протікають наступним чином: в результаті змінених умов функціонування суглобових поверхонь і ділянок кісткової тканини, викликаних перевантаженням або будь-якою іншою причиною, порушується насамперед трофічна функція нервово-судинного апарату суглобової капсули і кісткової тканини суглобових кінців. Погіршуються умови живлення суглобового хряща, в якому активізуються протеолітичні процеси, відбувається руйнування лізосом хондроцитів і виникає деполімеризація протеінополісахарідних комплексів. Цей процес призводить до поступової загибелі хондроцитів, в найбільш навантажених ділянках суглобової поверхні виникають тріщини, з'являються шорсткості, зникає характерний для нормального суглобного хряща блиск, може змінюватися колір.

В результаті складних біохімічних змін, викликаних дистрофією всієї зони суглоба, процес набуває закономірний перебіг, певну стадійність. Суть яких полягає в поєднанні прогресуючого руйнування з появою реактивних, в тому числі і пристосувальних процесів. Це ділянки, очаги розростання хряща, крайові розростання, які збільшують площу суглобової поверхні, навколосуглобові порушення з боку м'язів-контрактур. Суглобовий хрящ в результаті таких процесів залежно від стадії захворювання стає шорстким, разволокняется, поступово в ньому з'являються дефекти у вигляді тріщин та узур. Значних змін зазнають інші тканини суглоба - суглобова капсула, синовіальна мембрана, зв'язки. Зокрема суглобова капсула потовщується за рахунок фіброзірування, синовіальна мембрана утворює внутрісуглобні розростання, іноді хрящові щільності. Такі ділянки можуть утворювати вільні тіла в порожнині суглоба. Внутрішньосуставні зв'язки товщають, розпушуються, іноді у деяких випадках можуть зростатися з капсулою суглоба. Кількість синовіальної рідини, як правило, різко зменшується. З часом в суглобі і особливо в суглобовій капсулі розвивається фіброз, що виявляється у вигляді внутрішньосуглобових зрощень, рубцевих синехій, ущільнення окремих ділянок параартікулярних тканин, різкого обмеження рухливості в суглобі.

Тому пусковим механізмом розвитку захворювання є деструкція суглобового хряща. Поряд з цією зміною в хрящі виникає компенсаторна реакція кісткової тканини навколо суглоба - склероз кістки, утрорення остеофітов. Зв'язковий апарат суглоба не витримує тривалого натягу і піддається перерастяженню. Це призводить до подальшої концентрації тиску на певні ділянки суглоба, розвитку дистрофії і деструкції суглобового хряща.

Знаючи патогенез хвороби можна розглянути клінічні прояви гонартроза. Одним з перших симптомів є біль при навантаженні, дискомфорт в суглобі, обмеження рухливості, особливо знижується обсяг тих рухів, які мають меншу амплітуду у здорової людини, можлива легка атрофія навколосуглобових тканин, збільшення суглоба в об'ємі, припухлість, порушення функції ходьби. Розуміючи патогенез, знаючи клінічні прояви можна підійти до питання лікування.

Гонартроз, лікування традиційними методами

Традиційно артроз колінного суглоба лікують застосовуючи медикаменти (нестероїдні протизапальні препарати, гормональні, хондропротектори, фіз.процедури, спокій (ортези, брейси, наколінники) мазі, компреси. Слід розглянути кожен з методів окремо з позиції розвитку патогенезу захворювання.

І так, протизапальні препарати на початку хвороби швидко усувають симптоми захворювання, але на причину не впливають, а саме захворювання розвивається далі. Багато з даних препаратів пригнічують синтез хондроцитів, по суті справи, посилюють руйнівний процес хряща суглоба. Поріг больових відчутів ці препарати притупляють. Людина думаючи, що позбавилась від захворювання, насправді перевів процес у так звану «без болючу течію». Вже не кажучи про побічні дії, таких як від ерозивного гастриту і аж до шлунково-кишкових кровотеч, дія на кров і цілий ряд інших побічних і системних ефектів, які виникають при прийомі цих ліків. Гормональні препарати досить широко застосовуються в різних лікарських формах, частіше у вигляді блокад короткими курсами. Але навіть при коротких прийомах ці препарати несуть в собі масу негативних ефектів, зокрема викликають остеопороз, що погіршує і індицирує розвиток остеоартрозу, і багато інших побічних дій.

Наступний вид лікування це фізпроцедури. Їх дія заснована на посиленні кровообігу локально. Так ось приплив крові ми покращуємо, а відтік порушений через погану роботу м'язів в хворій області, тим самим ми посилюємо застійні явища в тканинах, це призводить до ішемії, нестачі кисню, порушенню біохімічних процесів в клітинах, тканинах, утворенню вільних радикалів, які володіють ушкоджуючими властивостями на клітини, а значить підсилюють деструкцію хрящової тканини.

І нарешті, застосування хондропротекторів, яких зараз дуже багато в різних лікарських формах. Так от якщо згадаємо, які процеси відбуваються в навколишніх тканинах суглоба (набряк, застійні явища), капсула суглоба фіброзно потовщена, функція синовіальної мембрани порушена, що в кінцевому підсумку призводить до погіршення проникливості і транспорту як лікарських, так і поживних речовин, а значить і ефективність буде низькою.

Як правило, процес лікування супроводжується обмеженням фізичної активності - використанням наколінників, брейсів, ортезів. До чого це призводить? Слід зазначити, що живлення хряща та підтримання метаболізму в його тканини відбувається за рахунок транспорту речовин за допомогою дифузно-навантажувального механізму через синовіальну рідину. Складна полісахаридно-білкова структура матриксу обумовлює наявність у хрящовій тканині двох біофізичних характеристик - пружності і міцності до повільно наростаючих навантажень на стиск-розтяг і зсув. Розвивається при навантаженні деформація матриксу забезпечує вихід при знятті навантаження - вхід молекулярних компонентів в матрикс з переміщенням цих молекул до клітин хряща. Такий дифузно-навантажувальний механізм трофіки і обумовлює залежність хрящової тканини від циклічних навантажень, їх величини і періодичності. Обмежуючи фізичну активність - ми тим самим вимикаємо дифузно-навантажувальний механізм, відповідно, припиняється живлення хворого хряща, що сприяє збільшенню застійних явищ, набряку, ішемії в навколосуглобових тканинах.

Таким чином, руху для суглобів - це життєво важлива необхідність. Не дарма фраза "Рух для суглоба - це життя" давно вже стала крилатою. Висновок один - на сьогоднішній день кінезітерапія - це єдиний ефективний метод лікування хвороб хребта і суглобів.